Предисловие:

Борітеся — поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!

                          Т.Г. Шевченко

Добридень, дорогі наші читачі. 
На просторах інтернет порталу "АРТ - мистецтво лімітед" актуальні новини зі світу мистецтва "Вісті..."
Вашій увазі ми хочемо запропонувати  розширене інтерв'ю нашого спеціального кореспондента Симона Василенко, яке він взяв напередодні Дня народження великого українського поета Тараса Шевченка, у народного майстра, художника і письменника Олексія Данилова, президента ЗО ЦКР "Парнас" Ольги Збаровской і куратора ЗО ЦКР "Парнас" Олександра Данилова. Просимо Вас Симон:

Кореспондент Василенко: Добридень, шановні читачі нашого інтернет-журналу "АРТ - мистецтво лімітед". Сьогодні у нас буде дуже цікава та насичена програма. Мені вдалося, одному з перших кореспондентів, взяти інтерв'ю майже у всього керівництва Запорізького обласного центру культурного розвитку "Парнас". Чому запитаєте - майже? Тому, що на заході, з поважної причини - хвороба, був відсутній віце-президент центру Денис Кучеренко. Але, обіцяю вам, що як тільки він поправитися, обов'язково взяти і у нього інтерв'ю. А поки я поставлю кілька запитань президенту центру "Парнас" Ольги Збаровской:

Кореспондент Василенко: Добрий день пані Ольга. Дозвольте, від імені всього колективу нашого журналу, особисто привітати Вас і весь ваш творчий колектив з 203-ю річницею Дня народження видатного українського поета Тараса Шевченко і з добре організованим вашим центром, з цієї нагоди заходом.

Збаровская президент ЗО ЦКР "Парнас": Дякую. Нам дійсно є чим пишатися - свято вдалося.

Кореспондент Василенко: Не могли б Ви розповісти про те, чим займається ваш центр? Хто і коли його заснував і які він вже провів заходи?

Збаровская президент ЗО ЦКР "Парнас": Ви знаєте, в такому короткому інтерв'ю, практично неможливо докладно розповісти про всі ті заходи, які ми вже протягом чотирьох років проводимо в Україні. Якщо я вам буду тільки за датами та назвами перераховувати все, що ми провели за той час, це займе кілька сторінок сухої статистики. Я думаю, що вашим читачам буде куди цікавіше відвідати наші сайти http://alikdanik.simplesite.com/. http://mirnoenebo.ucoz.com/ . http://parnassus.ho.ua/ на цих сайтах є практично вся інформація. Більш того, там є не тільки фотографії картин із нашої галереї "Посейдон", але і літературна творчість нашого чудового автора Олексія Данилова. Користуючись нагодою, хочу зробити невелику рекламу майбутнього виходу в світ його нової книги "Лабіринт без Мінотавра" та персональної виставки, яка запланована під час презентації книги. 

Кореспондент Василенко: Не могли би Ви, пані Ольга, детальніше розповісти нашим слухачам, про те, яка друкарня міста Запоріжжя планує видати книгу, де відбудеться її презентація та персональна виставка шановного пана Олексія? Найімовірніше на книжковій Толоці, яка проходить щорічно у вашому місті Запоріжжі?

Збаровская президент ЗО ЦКР "Парнас": Ви знаєте пане Симоне, ми діячі культури, досить забобонні люди і намагаємося ніколи повністю карт не відкривати. Я можу тільки сказати, що це видавництво не Запорізьке і не Толока - "Немає пророка у своїй Вітчизні". Можливо, що тільки завдяки цьому, його творчістю і зацікавилися закордонні видавництва - канадські і американські. Якщо все рівнесенько зійдеться - презентацію та виставку плануємо провести восени цього року на території Канади в Торонто. Звичайно якщо погодитися наш, шановний метр.

Кореспондент Василенко: А, що невже може не погодитися, це ж така можливість побачити світ і взяти участь у такому заході - як він любить говорити: "Весь світ в кишені?"

Збаровская президент ЗО ЦКР "Парнас": Це для нас молодих людей полетіти з ним в Канаду - можливість і подія, а для літньої людини, який буває, що іноді себе не зовсім добре відчуває - це вже втомлює. Він днями відмовився стати громадянином Америки. Та й з Канади йому не один раз надсилали такі пропозиції. Не хоче. "Де народився, там і згодився" - його слова. То якщо цей захід і відбудеться, то лише завдяки тому, що він давно не звертає увагу на своє здоров'я. Якщо треба - він їх проводить. 

Кореспондент Василенко: Так, самовіддана людина.

Збаровская президент ЗО ЦКР "Парнас": Не людина, ціла епоха. Не дивлячись на своє самопочуття він і цього разу відгукнувся на наше запрошення і провів в нашій галереї "Посейдон", свою виставку, після якої подарував нашій галереї свою картину "Боріться, та й поборете", за що ми йому безмежно вдячні. Ця картина з символічним сюжетом, який з'єднує минулу історію України з її героїчним справжнім, займе гідне місце в нашій галереї.

Кореспондент Василенко: дякую пані Ольга. Успіхів Вам у Вашій нелегкій, але благородній справі.

Збаровская президент ЗО ЦКР "Парнас": Дякую.

Кореспондент Василенко:А зараз, шановні читачі, я вже розмовляю з народним майстром художником-баталістом-маринистом А. Даніловим. І насамперед, дозвольте від себе особисто та від нашої корпорації "АРТ мистецтво лімітед" привітати Вас пан Олексій з 203-ю річницею Дня народження великого поета Тараса Шевченка, і з відкриттям Вашої виставки в художній галереї "Посейдон" і користуючись нагодою поставити Вам кілька запитань.

Данилов народний майстер:Дякую за привітання. Прошу Вас задавайте свої питання - не обіцяю, що відповім на все - скрутно з часом, але чим зможу...

Кореспондент Василенко: Дякую постараюся бути коротким і по можливості максимально скоротити час нашого інтерв'ю. Скажіть метр, можна з поваги до Вашим творчим досягненням, я до Вас буду так поводитися? 

Данилов народний майстер: Будь ласка. Не заперечую.

Кореспондент Василенко:Ви ж, метр, не тільки хороший художник, але і непоганий організатор, арт-дилер і літератор, про що свідчить і відкриття галереї, і кількість виставок, і інтерес преси і публіки до Вашої творчості. Ви автор, який малює картини в своїй оригінальній манері, деякі мистецтвознавці порівнюють її з манерою Піросмані, могли б спокійно працювати де-небудь в Європі та не обтяжувати себе зайвими навантаженнями, тим більше кажуть, що у Вас не все в порядку із здоров'ям?

Данилов народний майстер: Для початку - інтерв'ю почну з розминки і згадаю за одну відому відповідь старого мудрого єврея - "Не дочекаються!". Я не роблю великого секрету з того, що я інвалід СА і що у мене не все в порядку зі здоров'ям. Так, мені іноді доводиться важко працювати - зараз не до скарг. Та у мене немає зараз часу на лікування, які непрості стосунки і які події зараз відбуваються між Росією і Україною, я не буду вам розповідати. Про це нас щодня освічують і преса і диктори з блакитних телеекранів. Треба мати міцну голову, аби це все переварити, проаналізувати і діставшись до істини зрозуміти - хто правий, а хто винен. Найсумніше, що в запалі своєї боротьби, люди геть забули за божі заповіді. А адже там є відповіді на всі питання. Крім десяти божих заповідей, по життю я дотримуюся однієї простої істини: "На Землі повинен бути мир." Людство не повинно загинути в ядерному армагедоне. І все. Інше від лукавого. Тому я і займаюся антивоєнним проектом "Мирне небо." Зараз до нас в проект зі своїми друзями, прийшов новий куратор - мій син Олександр Данилов. Як бачите ми передаємо свої знання та ідеали молодому поколінню...

Кореспондент Василенко: Скажіть метр кілька слів за Ваш антивоєнний проект "Мирне небо".

Данилов народний майстер: У Запоріжжі інваліди,учасники бойових дій, члени Української Спілки Воїнів-Інтернаціоналістів Афганістану разом з обласним центром культурного розвитку "Парнас" - організували в 2012 році і з тих проводять, фінансуючи зі своїх пенсій, патріотичні та виховні заходи,в рамках єдиного в Україні антивоенно-благодійного проекту "Мирне небо", допомагаючи таким же інвалідам. "Це кому-небудь треба, крім них самих? У нас, що з світом все в порядку?" - коли я, кілька років тому, ставив ці питання, я не думав, що події у нас в квітучій Україні, приймуть такий катастрофічний поворот. Я вважаю, що з висоти своїх прожитих років, я маю моральне право, поставити ще один життєво-важливе питання: "Що будете робити далі, панове хороші, куди і до яких берегів ви направитеся далі?..."

Кореспондент Василенко: Якщо можна пан Данилов з цього місця детальніше. 

Данилов народний майстер: У мене, як у ветерана Флоту і керівника антивоєнного проекту на все, що зараз тут відбувається - свій погляд і своя стала, підкріплена досвідом, життєва позиція: "Збереження і укладення миру, шляхом мирних переговорів між зацікавленими сторонами - це і моя життєва позиція, і як показує світова практика, одне з найбільш дієвих засобів, вирішення майже всіх військових конфліктів." Маючи на території України, діючі атомні електростанції, влаштовувати громадянську війну на її території - це самогубство...не України - всієї планети. Подобається це комусь чи не подобається, але іншої життєвої позиції. у мене немає. І якщо хтось із моїх колишніх товаришів по службі мріє про те, що я після їх листів,(а пишуть не тільки з Росії, України, але й з усього світу), встану на чиюсь сторону, візьму в свої руки зброю і зі скляними очима і з піною у рота, почну сіючи смерть, щось комусь доводити: в національному питанні, в політичному, економічному або якомусь іншому, вони глибоко помиляються. Провокувати мене, своїми вигадками та образами, не треба. Не той випадок. У свій час, як учасник бойових дій ветеран "холодної" війни, я разом з вами, пройшов через ці миротворчі місії, віддавши незрозуміло кому і незрозуміло за що інтернаціональний обов'язок і своє здоров'я. І що, дозвольте вас запитати змінилося? Ми що, зробили світову революцію, про яку мріяли наші діди-прадіди? Побудували комунізм? Може ми нагодували всіх голодуючих, яких на планеті налічується більше третини всього людства? Може перемогли всі хвороби? А може ми зберегли мир на Землі, і у всіляких війнах, перестали щодня вбивати і калічити людей? Подібні запитання я можу ставити нескінченно довго...

Кореспондент Василенко: Боюся, що позитивних відповідей на них Ви не скоро не дочекаєтеся. Скажіть, метр, що Вас змушує, в такий непростий час, займатися літературною творчістю, тим більше публікуватися на деяких літературних сайтах, з яких багато українські автори давно пішли?

Данилов народний майстер: Дійсно, на літературних сайтах, зараз небагато знайдеться авторів, які "не посоромляться" зізнатися в тому, що вони живуть в Україні. Я один з тих небагатьох авторів, які не ховаються під псевдонімом і відкрито пишуть під своїм ім'ям. Не тому, що я камікадзе або, як мені багато пишуть "людина страждає манією величі". Не тому. Я простий чоловік, який переніс у свій час клінічну смерть: докорінно після цього поміняв своє життя, і який, на жаль, як всі смертні піддається деяким слабкостям - просто я не боюся помирати і намагаюся гідно нести свій хрест. Скажу чесно - хотілося хоча б на час відчути тієї манії, але...на жаль - не дано. Що не дано, то не дано. Ніколи  страждати - роботи непочатий край. У мене в Україні та Росії є свої читачі, які із задоволенням читають мою творчість і з нетерпінням чекають моїх нових оповідань і книг. 
У свій час, до відомих подій і в Криму, і в Україні, передчуваючи наближення цих подій, я зі своїми однодумцями проводив багато заходів, писав, сперечався, відстоюючи нашу антивоєнну позицію. І що в  підсумку? А в підсумку - хотіли як краще, вийшло, як завжди. А тепер мене керівника антивоєнного проекту деякі гарячі голови, в жаху від того, що відбувається, намагаються звинувачувати мало не у всіх смертних гріхах. Я іноді сам себе ловлю на думці: "А може кинути все до такої-то матері і нехай все йде, як іде, справді, що я можу зробити?"
  Є така спокуса - плюнути на все і сидіти зараз з розумним виразом на обличчі, де-інде у Європі, малювати картини, писати пригодницькі оповідання і не звертати увагу ні на що. Що, до речі, багато "ура-патріоти" і роблять, сильно не напружуючись. Адже головне для них що?... - зберегти своє дорогоцінне здоров'я, для того щоб дожити до славних мирних часів. І час залишиться для повноцінного відпочинку на морі та в горах, ну і відповідно, потім фотографіями можна буде похвалитися, на своєму персональному сайті. 
Сидіти в халаті, в м'якому кріслі за компом, де-небудь в Європі - це звичайно заманливо і дуже зручно - перенапружуватися особливо не треба, заробляєш свої гроші і начебто відстоюєш свою позицію. Але це на жаль не моє. Хотіли мене звичайно, деякі там бачити... не дочекаються. Відсиджуватися за спинами своїх товаришів, так само як і торгувати Батьківщиною, совістю і переконаннями - не вмію. Не навчений і тому-то я зараз не в Європі, а в Україні. І не просто в Україні, а на її території, за якою деякі гарячі голови досі мріють прорубати мечем, сухопутний коридор в Крим. Я б порадив згадати історію. Так вже історично складається, що той, хто з мечем прийде, той від меча і гине. Історію треба знати. 

Кореспондент Василенко: дякую, метр, за  змістовні відповіді і останнє запитання: Ви ж не збираєтеся їхати з України, чи все ж збираєтеся, Вас адже за кордоном чекають непогані перспективи. Ви б могли своєю творчістю і своїми заходами, привнести багато нового в культурне життя нашої діаспори...Тим більше, що початок вже покладено - адже Ви не відмовитеся від презентації і виставки?

Данилов народний майстер: Їхати я не збираюся, а з приводу виставки зверніться до нашого куратора - він зараз веде всі переговори з цього питання.

Кореспондент Василенко: Скажіть метр, як по Вашому - сучасний художник, хто він - пасивний спостерігач або активний учасник життєво-важливих еволюційних процесів?

Данилов народний майстер: Зараз часто-густо, від людей які малюють картинки і експериментують у мистецтві, можна почути:"Народ на мої виставки не ходить.Він інфантильний, сер і не культурен. Він мене не сприймає, як понад одухотворену особистість і не розуміє моєї творчості."
А як його можна зрозуміти, сприйняти, коли він живе своїм вигаданим життям, вітає в хмарах і мріє про гроші і славу? Якщо художник стоїть осторонь від життєво-важливих подій, які відбуваються поруч з ним, не беручи в них активної участі...Як він може вплинути на те, що відбувається і що він може, тоді прояснити своєю творчістю? І кому? Суспільству? Людям які в них безпосередньо брали участь?Таке творчість вони не зрозуміють...В кращому випадку. У гіршому й образити можуть,.. дією.
Художник сам повинен бути в гущі подій і не просто, як споглядач, а приймати в цих подіях активну участь. Мати свою громадянську позицію...Це якщо він Художник. Може і світ тоді зміниться на краще, його почнуть розуміти, а його творчість стане потрібной.

Кореспондент Василенко: Все в принципі зрозуміло. Спасибі метр за інтерв'ю. Ще раз зі святом Вас - здоров'я і успіхів Вам.

Данилов народний майстер: Дякую і Вам не хворіти.

Кореспондент Василенко: Добрий день пан Олександр. Дозвольте мені, від імені всього колективу нашого журналу, особисто привітати Вас з 203-ю річницею Дня народження видатного українського поета Таас Шевченка і з добре організованим вами, як куратором, з цієї нагоди чудовим заходом. Розкажіть про вашу галереї, як довго ви її будували і не заважають лі  Вашої благодійної діяльності та громадської праці,  події, які зараз відбуваються в Україні?

Данилов куратор: Дякую на доброму слові. Ви праві - захід удался. Ми правда хотіли провести його в селі Шевченкове, на малій Батьківщині Тараса Шевченка, але не все виходить так, як планується. Будемо сподіватися, що ми його проведемо у наступному році. Хоча вже і без тієї картини, яку планували подарувати музею Т. Шевченка. Вона зайняла гідне місць в нашій галереї. Користуючись нагодою, запрошую бажаючих відвідати нашу галерею або зайти на сайт. Наш сайт http://alikdanik.simplesite.com/.

Кореспондент Василенко: Дякую за запрошення. Не могли б Ви пан Олександр трохи докладніше розповісти про ту місцевість? Чи проводив Ваш центр, там свої заходи? 

Данилов куратор: Я ще тоді в центрі не працював, але наскільки я знаю на одному з сайтів існує фото звіт про проведенний нашим центром заход, приурочений Дню партизанської слави, в музеї Шампань, Зараз поруч з ним ветерани-афганці будують український центр. Можливо, що на його відкриття вони і нас запросять. Приїдемо з задоволенням. Але, знову ж таки, як буде себе почувати мій батько. Зараз всі наші проекти здебільшого залежать від його стану здоров'я. А це не є добре. Його творчість повинні бачити не тільки запрошені на персональні виставки, але й і простий  народ. Для цього ми і будуємо свою галерею "Посейдон." Ми хоч і оголосили вже про її відкриття, але роботи там ще чимало. Мені чомусь здається, що все зробити неможливо, але ми намагаємося відповідати європейським стандартам. Звичайно ті події, що зараз відбуваються у нас в Україні не дають нам повноцінно займатися нею, залишається ще й тема благодійності - багато спонсорів переключилися на волонтерський рух, їх можна зрозуміти, тому ми змушені займатися самофінансуванням, вишукуючи свої внутрішні ресурси для допомоги інвалідам з продажу картин, ми виділяємо на благодійність певні суми. Будемо сподіватися, що це тимчасово і скоро все налагодитися.

Кореспондент Василенко: Будемо сподіватися, що в Україну прийде довгоочікуваний мир, і вона влившись в братський Євросоюз розквітне, як квітуть навесні її вишневі сади. І на цій оптимістичній ноті дозвольте з вами попрощатися, наші дорогі читачі. Мир вам та благополуччя.